Холодний відгомін зими Керує й досі почуттями. Що думає зробити з нами Мороз колючий, вічний сніг? – Він наче сонце переміг: Сховав під лід усе довкола - І не біжать по плесу кола Від крапель падаючих сліз.
Лиш посмішка твоя, кохана, Зимі малює тепле тло. І тільки посмішка кохання Несе мені твоє тепло. Мені несе твоє тепло.
Холодний березень мене Вже не хвилює – ти зі мною. Торкнеш гарячою рукою, - І я не бачу вже зими, А тільки посмішка і ми. Вже мерехтять довкола квіти, І ми радіємо, мов діти, Що вперше випили весни.
А щира посмішка, кохана, Проміння виткала на тло. Ця ніжна посмішка кохання Несе мені твоє тепло. Мені несе твоє тепло.
Гарний перебіг подій, ніби холодно а тут кохана поряд і зимова лють відступає. Так і в житті повинно бути.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
0
