13 днів, як я стала інакшою … & я не божевільна, я просто знаю: там він теж живе …
Сьогодні я самотня…Йшла по місту мимоволі ковтаючи гіркі сльози…Сльози болю, розпачу і відсутності розуміння…Здається вже не живу, і, мабуть, навіть не існую…Хоча відчуваю як б’ється серце, чую, бачу…Але не живу…Невже я померла?! Я на небесах?! І тут все точно так само, як і на землі?! Тоді навіщо люди, бажаючи спокою, скоюють самогубства, щоб знову потрапити в такий самий божевільний світ?! Де янголи?! Чому всі в темному?! Де білий колір, посмішки, задоволення від життя?! І тут розумію…- я на землі…Все ще в цьому божевільному світі….Чому? Навіщо? Для кого? Кому я тут потрібна?! Ліпше б я була там, на небесах, з ним…Чому все так?! Чому?! Де справедливість?! Я відчуваю його погляд, відчуваю його силует поруч з собою…Озираюсь – нікого немає…Тобто є всі, окрім нього…Мені здається це він, не відводячи погляду дивиться на мене – а це всього лише камера спостереження в магазині, куди я прийшла аби купити улюблених цукерок для коханого, хочу зробити йому приємне, з дитинства любить солодке…Але розумію – його більше немає…немає кому нести ласощі…Здається, це він підкидає листя в парку, як тоді…якими ми були щасливими…Але ні, то не він – то осінній, самотній і холодний, як тепер я,- вітер… Але стоп – ось він!!! Такий же плащ, зачіска…Промайнула думка: “ Мій коханий… „ Підбігаю, кладу руку на плече, стаю перед ним…і розумію – це не він…Помилилась…Більше ніколи не побачу щирої посмішки, не почую безглуздих жартів, і не відчую запаху одеколону…Іду далі…Повз мене проходять десятки людей, яким я зовсім не потрібна…Які не помічають мене через свою зайнятість, і яким неважливе моє ім’я і що я про них думаю…А думаю я – вони щасливі…Вони поспішають – отже мають до кого поспішати, мають кому бажати приємних снів, готувати сніданки зранку і купувати улюблені цукерки…Я вже не така…13 днів, як я стала зовсім інакшою…Тепер я не біжу з роботи додому, не бажаю нікому приємних снів і не готую сніданки…Тепер все зовсім інакше…Після закінчення робочого дня – я, спостерігаючи за осінніми падолистами, іду до магазину, де під наглядом камер спостереження купую улюблені цукерки коханому, і прямую туди, де живе спокій, де немає справ і зайнятості, де немає життя…Тут немає злоби, невирішених проблем…Зустрічаються лише поодинокі портрети усміхнених людей, хоча не завжди – інколи серйозних…але ні в кого не блищать сльози в очах, вони не плачуть – вони мабуть всі щасливі…А ось і мій коханий…Посміхається, чекав на мене, знав, що прийду…Дивно, але квіти все ще виглядають наче свіжі, не зів ’ яли…Він любив білі троянди, тому що їх любила я…Розкажу йому як пройшов черговий день, що нового…Наша розмова буде тривати довго…Але ні, я не божевільна…Просто люблю слухати, як він говорить…Говорить силою і подихом вітру, шелестом листя і воркуванням голубів…Здається йому там добре…Прошу аби забрав до себе – відмовляється, мовляв ще не час…Він мене кохає, я це добре знаю…Бережу в серці кожен його жест, кожен його рух, кожне його слово…Повертаюсь додому…Нікого…Ніхто на мене вже ось як 13 днів не чекає…Телефоную йому – чомусь поза зоною досяжності….Мабуть зморився, пізня вже година, пішов відпочивати…Я не божевільна, я просто знаю: там він теж живе…і чекає мене…Стою коло дзеркала, беру до рук його одеколон…Цей запах зводить мене з розуму, асоціюється з своїм, рідним і відданим…Користувався ним останні 3 роки, а аромат мені не набрид, я люблю його…Цікаво, а там коханий теж ними користується? Я не божевільна, я просто знаю: там він теж живе…Відчиняю шафу, дістаю постіль: для себе і для нього…Знаю, він прийде до мене, він був поруч зі мною сьогодні, буде і цю ніч, і завтра, і завжди…Він берегтиме мій сон…Я вірю…Перед тим як лягати, візьму до рук наше фото, і попрошу аби прийшов до мене хоча б вві сні…Знаю, коханий почув і обов’язково прийде…
Знаєте пані Мар"яно,якби не слова:"Тоді навіщо люди, бажаючи спокою, скоюють самогубства" я в поставився до твору гарно,а так напишу- Це ваші почуття-розумію,але...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к
у Вас 
0
