А знаєш, час таки руйнує все, Напевне ми й самі у цьому винні.. Колись була сердечність над усе, А зараз кожен презентує власні примхи... Ми п*ємо час, ковтаємо роки.. і забуваєм, Все, що колись єднало дві душі... Ми стали інші, бо самотність взЯли, В свої кишені, руки, гаманці...
|