Втомила сірість ця буденна
і метушня із дня у день.
Де кожен день нова дилема
і негараздів карусель.
Втомили погляди холодні
від них рятує темна ніч.
Потоки слів що чув сьогодні
і перехід в словесний клінч.
Відкинуть все. Віддатись силі
нехай по течії несе…
і в емоційному пориві
казати правду ще і ще…
Містки спаливши за собою
відчути легкість пустоти,
як в ополонку з головою
заради світлої мети.
Стріляти кулями - думками
емоцій рух поки не стих ,
це вже не фарс , а привид драми
в словах жорстоких не простих.
Перенесу це як застуду
хай косо дивляться у слід,
перехворію і забуду
так побудований цей світ.
24.08.2008.
| 
у Вас 
0
