Цвинтар

                                               Цвинтар

                  Вузькі , задумливі алеї

і тиша ніби у раю.

Безмовний спокій в кожній стеллі

печаль убила метушню.

Маленькі римські цифри дати

так мало бог відміряв всім ,

тут безталанні і таланти

                                          знайшли останній тихий дім.

Хто жив до нас і поруч з нами

знайомі фото і чужі,

в рядок у мармурі з хрестами,

прості земляни і вожді.

Чорний граніт під стиль бароко

перелік дат і всіх чеснот.

І хрест облізлий одиноко

стоїть з гранітом під шнурок.

Тут рівні всі …Багаті й бідні ,

всі разом - друзі й вороги,

поруч святі і дуже грішні.

Жили під сонцем як могли.

Хай судить бог , а не земляни

підправлю стрічку на вінку,

схиляю голову й з думками

я потихеньку далі йду.

Бачу сюжети по граніту,

                                 на фоні зламаних берез,

обличчя контур радий світу.

Нещастя …чи хвороби прес?

І щось містичне - чи уява?

Відчув що знаю долю всіх.....

По всій алеї зліва й справа ,

я все про них дізнатись зміг.

Хоча й мовчать всі дати цифри

й блискучі фото  мовчазні ,

на стрічках надписи вже зникли

розмили їх рясні їх дощі.

Турбують тишу мої кроки

і тануть в зелені в мій ріст.

Ще на папері ляжуть строфи ,

не мій ще час…Я тут лиш гість.

Піду на вихід в овал брами

мимо каплички для прощань.

Не завершив я свої справи ,

не перейшов смертельну грань.

17.09.2008.