Ти як планета невідома,
холодним світиш здалека,
а трішки часу вже й знайома
вся зрозуміла і близька.
Чудова посмішка розкішна,
а потім без причини сум,
свята сьогодні ,завтра грішна
ти джерело навислих дум.
Твої емоції бурхливі,
а потім знову мовчазна.
І по тернистій спільній ниві
терпимість якість головна.
І я покірний , я з тобою
не виражаючи протест,
захоплююсь твоєю грою,
прощаю і несу свій хрест.
08.09.2007.
|