Там білий день у ніч піде
і запелюстяться дощі...
А ти усе питаєш де
в мені беруться ці вірші?.
Софія Кримовська
Вірші приходять мимоволі, Настирна рима, як потік. Тече там радість, крихти болю, Усе, що знає дивний світ. Потік емоцій, ніби лава, А потім вибух на папір. З куточка лівого управо, Про напівправду й наговір. Находить згадка, б’є по рані, Душа поета - безліч ран. І крики відчаю гортанні, Лягають у словесний стан. На серці біль, кохання муки, А, може, щастя бути вдвох. Усе так складно, не збагнути, звідкіль цей поклик, сила строф?
Олексію, хотіла Вам подарувати таку ж купу аплодисментів як Софія, але вона спритніша, - випередила. І ще, знаєте, відчула себе легковажною "стрекозЛюКою"...
Ага,прямо філософське запитання(це я про дітей)Учора цей вірш не хотів ставати, спочатку комп'ютерний глюк(не можна було поставити вірш, шрифти збивалися), а потім і мій глюк у голові, не той файл поставив.Але все минулося.
Збагнути легко - це дар долі, коли вірші йдуть мимоволі. Одначе важко зрозуміти - Чи сумувати, чи радіти Оцьому Божому дарунку, що пада в літер візерунки.
Я рими ґвалтую при світлі торшера. Строфа не лягає, ні ямб, ні хорей. Шукаю в романах. Читаю Бодлера. Натхнення немає. Відсутність ідей. Розірвані фрази, затаскана рима, Порожня бездумність, і віршів нема. Дорога поезій для мене незрима, Катрен недосяжний, між нами стіна... Рядами писав на листах А-чотири, По черзі псував я стандартний формат. І кидав у кошик в куточку квартири. А що залишилось? Читай результат. 27.03.10
Дякую, Андрію!То дівчата мене підвели до цієї теми,але тема ніколи не буде розкрита повністю.Причини нашої поведінки і що примушує нам писати так і невідомі...
Софійко, дякую!Ти приділила мені багато часу, я вдячний тобі за це!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
