Вітаю Вас Гість | RSS

До головної/НОВИНИ САЙТУ | Реєстрація | Вхід

Коментувати також можна з та

Пт, 26.04.2024, 00:27

Меню сайту

НОВИНИ

ПОЕЗІЯ та ПРОЗА

	- Вірші про солдат АТО і ООС
	- Музична скринька

ФОРУМ

ФОТОАЛЬБОМ

ВІДЕОАЛЬБОМ

АКТИВНІСТЬ

ВІКТОРИНИ/ТЕСТИ

Про сайт і правила сайту

Благодійна допомога на розвиток сайту

- моб. версія

Анумо знову віршувать! 05-07

На сайті всього: 22

Гостей: 21

Користувачів: 1

Nemo

Пошук на "Анумо...!"

Категорії каталогу

Поезія Олексія Тичко [153]

Перша сторінка
Фотоальбом
Форум автора

Поезія Світлани (sveto4ka) [1]

Кримовська Софія [29]

Фотоальбом

Синьоок Тетяна [15]

ОК, ФОТОАЛЬБОМ

Солодар Олександр [2]

Жулай Ірина [38]

Макаренко Євген [7]

Гевел Валерія [1]

Горлиця [1]

Порядочний Віталій [1]

ОК, ФОТОАЛЬБОМ

Притула Людмила [15]

ОК, ФОТОАЛЬБОМ

Апальков Олександр [8]

ОК, ФОТОАЛЬБОМ

Опитування для Вас:

ШЛЯХ до ТВОРУ:


Вірші/статті
	Поети Черкащини	Поезія Олексія Тичко

Розбурханий вітер розвіє

Цвинтар для мрій, їх багато лежить під хрестами.

Цифри на дощечках - смерті і дні, і роки.

У самоту і у братські могили лягали,

З ними прощалися мовчки і клали вінки.

Світлим надіям відкрита у темінь дорога,

Мрії померли, згоріли і дим сизий ліг.

До сатани не звертались, а тільки до Бога,

ще не почув молитви і бажання усіх.

Реквієм в тиші луною звучить по довкіллю,

Мріям розтерзаним пухом хай буде земля.

Я незабудками горбики рясно засію

Ще і барвінок вперемішку – символ життя.

Сум і печалі розбурханий вітер розвіє,

Хмари свинцеві народять прозорі дощі,

Змиють намул і відродять нам вічне, нетлінне,

Будем боротись, у нас ще кипить у душі!

25.03.11р

Розміщено на сторінці: Поезія Олексія Тичко

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1884 чол.

у Вас # закладок

Автору за твір:

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар

Всього коментарів: 29
Порядок виводу коментарів: 0Спам 1 metman17L • 21:22, 04.04.2011 [Лінк на твір] Вони ж такі чисті, як діти, невинні, немов голубки... Я плакав... дивлячись на мрії, на схилені їх голівки. Лежали поховані мрії, так важко було щоб піти. Хотілося так їх зігріти, хоч чимось би допомогти. Та мрії були в безнадії, та мрії в безвір’ї жили. І сірими тінями зверху над ними ці думи пливли. 0Спам 3 45tom • 21:49, 04.04.2011 [Лінк на твір] :hands: вдало продовжили! 0Спам 5 metman17L • 22:01, 04.04.2011 [Лінк на твір] Це, Олексію, я взяв фрагмент з свого вірша... Коли читав... такий жаль навіяли, що і не знав, що відповісти. Такі теми потрібні в нашому безтурботному сьогоденні. Вони змістовні, глибокі, хоча і відносяться до категорії "важких". Але це гіркі ліки, які, коли їх не випльовувати, стають солодким нектаром, бальзамом для наших зранених гріхами душ. Дяка Вам за вірш. 0Спам 6 45tom • 22:22, 04.04.2011 [Лінк на твір] Я зміст "розмазав"- це зробив зумисно, не хочу опускатися то банальних речей і описувати сьогодення.Дякую за розуміння! 0Спам 7 metman17L • 22:27, 04.04.2011 [Лінк на твір] Щасти Вам. 0Спам 8 45tom • 22:29, 04.04.2011 [Лінк на твір] І Вам також! 0Спам 9 metman17L • 22:38, 04.04.2011 [Лінк на твір] Отже, як це не прикро виглядає, знайшли повне розуміння біля могильних плит мрій. 0Спам 2 jakov-buga • 21:33, 04.04.2011 [Лінк на твір] Хлопці!Обом відмінно. 0Спам 4 45tom • 21:50, 04.04.2011 [Лінк на твір] Якове, дякую! 0Спам 10 Asedo1949 • 22:40, 04.04.2011 [Лінк на твір] Дуже гарний вірш! До болю, до щему душі дійшли слова, тільки з одним не можу згодитися, що Бог не почув, ні пане, Олексію, Він завжди чує наші молитви і бажання і завжди дає нам все вчасно і жодне із них не буде зроблине без Його на то волі. А закінчення на відмінно тільки не боротись, а творити. 0Спам 12 45tom • 17:24, 05.04.2011 [Лінк на твір] Я написав - ще не почув молитви і бажання усіх.Може почує...Дякую! 0Спам 11 shetamara • 15:07, 05.04.2011 [Лінк на твір] А я б сказала: "Будемо мріяти!" - цього ніхто у нас не може відібрати і заборонити. 0Спам 13 45tom • 17:25, 05.04.2011 [Лінк на твір] Але, сумно що вони вмирають. Хоч і нематеріальні вони, але за ними шкодую... 0Спам 14 COCODE • 20:57, 05.04.2011 [Лінк на твір] Пишу на листочку: потім прочитати. Олексію, це вперше що я не відчув твого вірша. Незрозумів чогось. чи то в мене настрій не той, чи то не в тих хмарах літаю 0Спам 15 45tom • 21:06, 05.04.2011 [Лінк на твір] Міша, не знаю чим тобі зарадити...може дійсно настрій не той, а може я щось намудрував... 0Спам 16 Medbrat • 19:34, 06.04.2011 [Лінк на твір] Чудовий вірш, лише одні компліменти можу сказати 0Спам 17 45tom • 20:11, 06.04.2011 [Лінк на твір] Олександре, дякую!Мені приємно... 0Спам 18 Pushok • 12:48, 07.04.2011 [Лінк на твір] Висока тема, майстерно викладена. Люблю читати таке і насолоджуватись. 0Спам 19 45tom • 13:41, 07.04.2011 [Лінк на твір] Андрію, дякую!Тема складна, може не все і вдалося, але приємно, що вам сподобалося. 0Спам 20 allagrabinska • 20:27, 07.04.2011 [Лінк на твір] Олексію, як завжди Ваші вірші надзвичайно глибокі і проникливі!!! 0Спам 21 45tom • 21:20, 07.04.2011 [Лінк на твір] Алло, а Ви не перебільшуєте? :)( це я про своє віршування)Дякую, мені приємно від Вас такі слова прочитати... 0Спам 22 allagrabinska • 01:38, 08.04.2011 [Лінк на твір] Ні, не перебільшую.Люблю такі вірші!!! 0Спам 23 COCODE • 23:27, 09.04.2011 [Лінк на твір] Хм.......чи це я писав що не розумію? Олексію велике 5. Трошки важкуватий(бо тема така), але сильний. 0Спам 24 45tom • 23:32, 09.04.2011 [Лінк на твір] Добре, дякую! 0Спам 25 45tom • 14:28, 10.04.2011 [Лінк на твір] Дякую! 0Спам 26 gov300988 • 15:19, 10.04.2011 [Лінк на твір] Вірш дійсно сильний. Він важко читається, але він і не може "литися", бо тема не зовсім весела. Але залишити надію на хороше заінчення в останніх строфах - хороший хід. Чесно кажучи, трохи засмучена. Від сонця і щастя такі вірши не пищуть... Будьте щасливі. З повагою 0Спам 27 45tom • 15:54, 10.04.2011 [Лінк на твір] Софія, дякую! Ви звісно праві - від щастя такі вірші не пишуться... 0Спам 28 kiv-als • 14:41, 06.05.2011 [Лінк на твір] Пане Олексію - блискуче .Мені вистарчило оного рядка -Цвинтар для мрій, їх багато лежить під хрестами.Шкода,шкода що помирають мрії.А коли ти довго виношуєш цю мрію під сердем ,як мати виношує немовля,і ця твоя, мрія, помирає -це так болить і все таке не миле, здаеться що ховаєш щось рідне,своє.Але мрії помирають не спроста,ті з них, до яких ти ще не дожив ,не дотерпів ,не долюбив- тихенько йдуть,аби звільнити місце в серці для спокою і приготувань до боротьби , бо за мрію ,як за все те ,що любиш в цьому житті, треба боротися,щоб ,вона, одного дня ,мов метелик постукала у твоє вікно 0Спам 29 45tom • 10:44, 07.05.2011 [Лінк на твір] Ярославе, саме так і є.З однієї сторони вмирають звільняючи місце для наступних, але коли мрії реальні, а не казкові то хотілося б щоб вони жили...Дякую за коментар!

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі