Погаслий вогонь
не зігріє
Ні тіло, ні душу
мою,
Безсилі вино і снодійне,
Безсоння вступило
у гру.
Так холодно,
сумно у домі,
Не віє теплом від
золи.
Тож тягнуться в
небо долоні,
Підняв у мольбі
догори.
Фантазії манять і
зорі,
Чи, може, ілюзій
фантом,
А нерви оголені, хворі,
Розвіюють спокій,
і сон.
Тяжіння земного окови,
Порву, полечу в
небеса.
В політ проведуть
тільки сови,
Бродячого, битого
пса.
В легені
космічного вітру -
Планети, подруги
мої.
Блукалець по небу
і світу,
Себе не знайшов
на землі.
10.04.11р.
|