У водах ставкових
купаються зорі,
Бо ніч опустилась
з небесних терен.
Накрила собою і
сутінки голі,
І спекою зморену
землю за день.
Від променів
сонця околиця п’яна.
Розбудить латаття
нічний зорепад.
Космічні картинки
малює уява.
Закохані мріють у
зоряний град.
Сузір’я покинув,
щоб в дальній дорозі,
Горіти до тла і
летіти з небес,
Падіння стрімкого
спинити не в змозі,
Світити, згорати
- у цьому їх сенс.
У блюдцях озер
віддзеркалюють зорі.
Світанок крилом
зупинив темний крок.
Так близько це небо,
немов на долоні.
А я як частинка
упалих зірок.
Занесений вітром
з якогось світила,
(їх безліч висить
у сузір’ях планет)
Любуюся ними.
Притягує сила.
Ведемо розмови
вночі тет-а-тет.
2007р.
|