Серце б*ється в апогеї,
в нім образа, страх і щем...
Пережити
б ювілеї,
будень ми переживем.
Наталка Поклад
Давно тону у сірих буднях, як у морі,
А круговерті завжди тягнуть до глибин.
У метушні, що полонила мимоволі,
Почув я строфи ювілейних - пишних рим.
В липневі ночі, на Купала в тихі зорі,
Тоді як папороть цвіте, та не для всіх.
Прийшов на землю цей носій своєї долі,
Шукати цвіт і не жаліти битих ніг.
Замінять будні однотипні ювілеї,
В шаблонах слів - мов не про мене й не мені.
Тягну я воза і натерли шкіру шлеї,
Іще один рубіж здолав в липневі дні.
Липень 2011р.
|