Умань літфест. Фото на прощання

Готельні східці нам слугують п'єдесталом,

І буде фото не портретне, групове.

Лягає сум, що тихо коле гострим жалом, 

Уже прощатися для мене не нове.

Готель  місцеві називають «Пентагоном»,

А гостям здалеку - він ніби як Парнас:

Вечірнім рупором поезії і домом,

Що чув сопрано від гостей, та ще і бас.

Я хочу в Умань, у готель, у парк, у «Флору»!

Назад крутнути стрілки часу - хижі, злі,

Вручить корони всім, хто вірно служить слову,

Бо ви по праву - Королеви й Королі.

25.07.11