Печальний маестро

Останні гастролі старого театру,

Костюми, валізи і грюкіт коліс.

Аншлаги у касах, поклони таланту,

У залі навстоячки крики: "на біс!".

І знову він грає сонату душевну.

Летять його ноти, не знаючи меж.

Під ноги троянди - закидали сцену.

Любов і повага, фанатів кортеж.

Звучить тихо скрипка, маестро в печалі.

В театрі обридла мелодія струн.

Смичок в каніфолі і лак Страдиварі,

Уже не чарує - від цього і сум.

Міняються швидко і стилі, і моди.

Пакує валізи і скрипку в футляр.

Мінливий глядач, а смаки - як погода.

На іншого світить сценічний ліхтар.