Закружляли
легкі водевілі,
ще невинні,
неначе, як флірт.
Поруділі, уже
поруділі,
Опадають і
змінюють світ.
Ні тепла, ні надії немає,
Тихо падає
листя до ніг.
Холодає, уже
холодає,
І комфортним
стає мій барліг.
Ненадовго і
якось нещиро,
Сонця промінь
заглянув у скло.
Задощило, уже
задощило,
Тож зігріти
воно не змогло.
16.10.11р.
|