Прозоротінний інтервал між світлим сонцем і скорботним Я зажену вітри в рукав, щоб небо стало безтурботним. Я сміхом хмари розтоплю – вони зіщуляться над нами І вибухнуть – мов від жалю – скляними перлами-сльозами Ось місяць-ніж різнув так спритно по дня зіщуленій долоньці, Що небо,мов кавун блакитний,заливсь густою кров ю сонця І згинув день. Холодна осінь. Здригаюсь.Хочеться ридати… Достатньо в римах повправлялась, тепер піду вже,мабуть ,спати:-)
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn: Що це Ви, пані, таке кажете? Ви могли насолоджуватися і тоді, коли я публікував мої вірші. Якщо б Ви хотіли. Варто було просто не читати моїх. Мої вірші аж ніяк не можуть перешкод
leskiv: Цікаві думки. Але не всі люди такі безстрашні і наполегливі в молоді літа. Я часто намагалась пробивати чолом стіни. Чоло розбивала, а стіни стояли непорушно.
у Вас 
0
Чого б це? 
