1 Вставай, народе мій! Вставай ! Струси дурман з обличчя зради ! Невже не зможеш дати раду У краї рідному бодай ?
Цинізм, знущання та обман - Знайомі методи й повадки, “Братків понятія” й порядки Ввів для населення “ пахан “.
Спочатку хитро обікрав – Від благ і втіх мажор жиріє , В той час , як рід наш в злиднях скніє (А намір має, щоб сконав ).
Тепер нав*язує він нам Смаки , потреби ,еталони, Манери , принципи, закони, Чужі й шкідливі в хорі драм.
Спотворив спритник сприйняття Духовних цінностей й світогляд : Коштовність – гроші ( хибний погляд! ), А не особа та життя.
Вимоги дня та імпульс слів Не відчуваються панами – Зіткнути прагнуть нас лобами, Щоб спрямувать в безвинних гнів.
Настійно б*є у дзвони час І перемін Вітчизна просить ! Смоктати кров вже може досить Та мордувати й зводить нас?
То ж в тім і є глибинна суть- В пустелю легко спопелити…. На цій землі й онукам жити, Щоби творить в Прийдешнє путь.
Так, перемоги не дають: Непевність геть та збайдужілість! І для протестів взявши зрілість, На барикади мужні йдуть.
Із пліч важке ярмо скидай ! Розпрям свою на волі спину, Бо ти ж Людина , ти єдина… Повстань, народе мій! Вставай! 2 Залунали дзвони із дзвіниць собору, Полилося в Київ велелюдне море : В сім*ях гомоніли часом про події, Зажевріли іскри в кожного надії…
3 А Майдан вирує і гуде… Гомін лунко полетів по світу, Хоч не дав допоки що одвіту До мети якої він веде.
Політичні грози та вітри Неминуче стукають нам нині : Краща грань прокинулась в Людині, Щоб здійнять звитягу догори.
Це ж життя мелодія жива : Щоб раба натуру подолати, Ми боротись маєм, здерши грати, За свої cвободи та права.
Незбагненний промінь дежав*ю – До прямих ми прагнем інституцій, Бо згасивши пломінь революцій, Звір прийде до кожного в сім*ю.
Вимагають виклики обнов : Доля краю нашого трагічна… Та з обставин гірко – драматичних Нас до світла виведе любов.
Янгол – охоронець за плечем Формулює засоби й завдання… Ну , а я в найкращі починання На коні примчуся сурмачем.
То ж здолав непевність у собі Хлібороб ,сягнувши до вершини… Сходить сонце в небі України Благородним вершником вгорі ! 4 Породило форму – підлий клан Олігархів кодло кримінальне, Що не визнав визріло – нагальний Європейський вибір громадян.
Змій іще не вбитий, ще живий, Ще гарчить і хижо скалить зуби, Обзиває бидлом рід -так грубо Вилив жбан на голови помий.
Обіцяв у клекоті бравад Демократій цінності й стандарти… Незалежність спродує з азартом Це дитя порочності та вад.
Бо плювать на віче , на Майдан – Сподівання що йому громади ? Зберегти щоб шкурні статки й владу, Запустив він хитрість та обман.
Як здолав розгубленість і страх За спиною органів насилля, Став « сім*ї « напружувать зусилля, Щоби сіять паніку і жах.
Без сум*ят ь сумбурних й коливань В корупційній схемі божевілля Звір терор направив і свавілля Проти мирних мітингів й зібрань.
Неспроможний рухатись до згод, Хряк незгодних вирішив карати, Щоб сповна деморалізувати Наш і так знедолений народ. 5 Наш гарант, господар це чи кат, Управляв діяльністю людини? Захищав чи в вотчині машини, Щоб душить, посилив апарат?
Режисер на те, щоби чуттям Відчувати ролі у виставі, Не спізнились нації щоб лави На бенкет прекрасного життя.
Патріоту віддано штурвал, Де довіра й злагода в дозорі ? Ні, ненависть, жадібність , докори В стрижні персонажу правлять бал.
Неминучість в обраних руках : Мудрість щоб керманича й слуги, Оплативши службою борги, Неодмінно визначила шлях.
Очевидно ж , лідери лиш ті, Хто здолав з ватагами висоти І чиї увага та турботи Зігрівали втомлених в путі.
Провідник достатку чи статист У занепад згуби прозябання? Обереги ватри існування Чи пойнятий конче кар*єрист?
Лиш любов народжує любов… В меркантильнім саме інтересі Суть усіх насильницьких процесів, Якщо розум пристрасть не зборов. 6 Якось дурно звужувався світ: Не ділились крихтою , як в зони Цар пітьми з жорстоких перегонів Запроторив лицарів еліт.
Міліцейський вишкіл – гидь та глей : Скроплена бруківка не любов*ю, А слізьми жіночими та кров*ю Молодих без досвіду дітей.
Від гризот аж викривився бік – Розучились зовсім жартувати, Веселитись співом, танцювати, Свій та чийсь подовжуючи вік.
Рід козацький – таки не ченці, В ланцюгах вривається терпіння: Як одні масніють, в животінні Інші ледве стягують кінці.
Та даруймо…є ще Божий суд ! Роздеруть на частки протиріччя – Наш врятує етнос від узбіччя Лиш молитва, злагода і труд.
Не зашкодь – по совісті живи, Ми ж подоба Божа – не примати… Прокурори, слідчі, адвокати…! Каюсь я – спокутуйтесь і ви.
Підіймись й вдихни на повний зріст – Вже пора, знедолена країно, Проклади із миром неодмінно У Грядуще виважений міст. 7 Громадськість стверджує, що в нас Є вибіркове правосуддя… Розмитий термін – це щоб людям Примаскувати бруд гримас.
Тут корумпований украй Лад політичної системи: Клан» кримінальної богеми» Облаштував свій власний рай.
Спеціалістів геть з вінця… За кошти обрані до Ради : І від Кабміну до сільради За гроші куплені місця.
І мафіозні , поміж тим, При владі в нас авторитети : «Кидалам» скрізь пріоритети – Це фонд з начинням »золотим».
Для деспотій крута деталь : Мов липку, демос свій обдерли Та нав*язали йому перли – Свої стандарти і мораль.
Були незгодні…Балаган?! Імущі вдались до нападок – І горезвісний всім порядок Навів розлючений тиран.
Щоби зачистить апарат, Знайшлись не факти мотивацій, А інструмент фальсифікацій, Тиск провокацій й компромат.
Тут розрахунок був простим : Всіх залякати чи зламати, Щоби в покорі люд тримати Та панувати над усим. 8 Від людей ховаючись за мур, Роздає реакція гостинці : Вдавсь режим негідників й злочинців До методик жорстких диктатур.
У природі дій змінився тон : Тут абсурдність в мисленні вібрує, Бо суспільством яструби керують Засобом тортур та заборон.
У диму тотальної брехні Та війни палає сьогодення, Де від куль поети і учені Залишають виміри земні.
Чий тепер городимо город? Ескадрони чорні сіють жертви… Скільки ще розгулювати смерті, Щоб почуть чим дихає народ ?
Б*ють в набат гранати й «калаші» У горнилі безладу й бродіння – В них відсутнє мудрості насіння Для просвітлень й зцілення душі.
Рани їх й агресію, мов біль, Через себе мовчки пропускаю : Це ж серця подиблені конають В сутичках братів моїх суціль.
З потрясінь уявних перемог Не розквітне яблуня кохання… До єднання нас та покаяння Голосами роду кличе Бог. 9 Струмує світло та тепло Від серця хвилями до серця І гімн над вибриками герцю Торкав в покликаних чоло.
Повстання гноблених в єстві : Свідомість ждала революцій- У енергетиці кипучій, В півкулях мозку, в голові.
Чи ж вірим в казку чарівну ? Це знак Всевишнього і долі, Щоб на етапі цім в юдолі Звершити місію земну.
Є смисл заповнить пустоту Достойним місцем і тим самим Здійснить в історії програму, В свій слід додавши доброту.
Плекав народ мій стільки ж літ Ідеї правди й оптимізму – Зразками віри й гуманізму Ми здивували білий світ :
Щоб ідеали та знання Змогли прогресу послужити, В рух поступальний вкорінити Фундаментальні надбання.
Все для людини, для життя… Щоб склавсь навіки ( аж по вінця ! ) Гостинний образ українця В палітрі дивного Буття. 10 І дзвенить наш голос, і цвіте В милозвучнім націй колориті – Із живців, що росами омиті, Древо самобутності зросте.
Геніальний склався статус – кво : В поведінці й вдачі щось змінилось – Україна наново зродилась У гурті Майдану під Різдво.
Тут резерв присутнім роздають – Дух підйому й радості на святі… На духовність ми таки багаті, На планеті раз нас визнають.
Ствердим так, доконаний це факт : Добрі ми , освічені та здібні – Розвиватись швидше лиш потрібно, Бо йдемо з спільнотою не в такт.
Щирі,чуйні, гречні та прихильні, Із гарячим серцем, мов вогонь, Маєм хист хлібину із долонь Дарувать голодним і всесильним.
В розмаїтті творчості відбив Долю рід нелегко – драматичну… Бог за це в подяку поетичну Душу нам у стрижні нарізьбив.
В скруті ми не вішаєм носи, Не вдаємсь до помсти спересердя, А тому й вселилися в осерді Ясність мрій в гармонії краси. 11 Так багато ставлено на кін, Так нелегко виділить породу – Дух свободи вільного народу Механізму прагне перемін.
Хряк себе звеличив взагалі , В інтересах ніби то держави, З непомірним пафосом і жваво В свято – непогрішні королі.
Бродить криза тінями примар Між землею в просторі та небом… Та мажор забувся про потреби У моменти здирництва і чвар.
На зорі очікувань й надій Іспит наш на витримку та зрілість : Зітре індентичність м*ягкотілість Та соборність в вихорі подій.
В переломний форс – мажорний час Ми не маєм права ухилятись – Нам прийдеться таки визначатись В перспективах розвитку для нас.
Наша хата скраю ? Все одно Біль чужий байдужих не турбує ? Та якщо нам спільності бракує, Соціальне нас чекає дно.
Нестабільність геть, провали й лінь ! Забезпечим завтрашнє, в родині Згуртувавшись дружній та єдиній , Для своїх майбутніх поколінь. 12 У строфах цих нема інтриг, Лиш гідність й хвиля непокори, Щоб збить агонії затори Для руху роду в час відлиг. Січень 2014 р.
Хай не весь вірш ,але деякі куплети ,хочеться вивчити на пам*ять..щоб при нагоді зачитати..Наша хата скраю ? Все одно Біль чужий байдужих не турбує ? Та якщо нам спільності бракує, Соціальне нас чекає дно............... Багато люду мислить саме так..Якщо їм донести ці почуття,може тоді зрозуміють...НА яке дно можуть потрапити..Хоча якщо по правді..вони вже на дні ,на дні своєї байдужості...Як говориться можна людину витягнути з багна,а багно з людини не витягнеш....
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
