Майнула думка...Мов вітрець
Майнула думка...Мов вітрець Гойднув на кінчику лозини Крихку беззахисну хмарину Й погнав полями навпростець. Зустріла спільниць – і до дій: Всіх згрупувала вмить ідея. Тай понесла з душі моєї Їх річка мрій у вир подій. На острівці натхнення й муз Зустрів ідею добрий вчинок, Що звик до праці без спочину, Й вони вступили у союз. То до вершини був політ, Не гра з нудьги і не забава, Бо народилась в шлюбі справа – Дитя, що скрасило цей світ.
Додав: mirad (07.06.2011)
Розміщено на сторінці : Стасюк Микола
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2413 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.