Ну от і все зостався тільки мир, Він в космосі чомусь пречорний зовні. Лише зірки нагадують, що ми У цьому світі не були сторонні. Від цих зірок малесеньке тепло Дарує нам небесні все ж надії. Що те кохання зовсім не пішло, А по собі залишило ще мрії…
Ну, ось і все - зостався тільки мир Та пил космічний, весь пречорний зовні. Одні зірки нагадують, що ми У цьому світі не були сторонні. І цих зірок не тануче тепло, Відроджує утрачені надії У те кохання, що уже пішло, Та по собі в душі лишило мрії...
Приєднуюсь до своїх так би мовити колег, прекрасний вірш. Також мені дуже сподобалась картинка. Ви можете прислухатись до правлень Віктора, але ви автор і форма і зміст у ва прекрасні, а невеличкі помарки непомітні на фоні загальної краси вірша. А те кохання у серці ще жевріє Воно ніколи вже не пропаде Даруючи нові в житті надії Що ще хоч раз до вас воно зайде... Бажаю Вам повернути своє кохання
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
