Не помічаєш крик моїх очей Закуталася в марево ранкове Я тінню на губах вогких повис Цілую сонні знову й знову І подих, він зривається на схлип Ти пахнеш мріями, замучені живуть І в серці топчуться нестримною юрбою Кров свіжу радісно беруть. Ми разом і далеко як ніколи Для вас я сон минущий і нестерпний Мене торкаєтесь від забуття ногою Гаряче тіло пахне, в горлі терпне. Сьогодні я жебрак, незнана королево Сьогодні я пігмей в палатах золотих Крізь скло розходиться до дня жадане небо Вам сняться, тільки Вам знайомі сни
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1838 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
