Не помічаєш крик моїх очей Закуталася в марево ранкове Я тінню на губах вогких повис Цілую сонні знову й знову І подих, він зривається на схлип Ти пахнеш мріями, замучені живуть І в серці топчуться нестримною юрбою Кров свіжу радісно беруть. Ми разом і далеко як ніколи Для вас я сон минущий і нестерпний Мене торкаєтесь від забуття ногою Гаряче тіло пахне, в горлі терпне. Сьогодні я жебрак, незнана королево Сьогодні я пігмей в палатах золотих Крізь скло розходиться до дня жадане небо Вам сняться, тільки Вам знайомі сни
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn: Що це Ви, пані, таке кажете? Ви могли насолоджуватися і тоді, коли я публікував мої вірші. Якщо б Ви хотіли. Варто було просто не читати моїх. Мої вірші аж ніяк не можуть перешкод
leskiv: Цікаві думки. Але не всі люди такі безстрашні і наполегливі в молоді літа. Я часто намагалась пробивати чолом стіни. Чоло розбивала, а стіни стояли непорушно.
у Вас