Годинами горну чужі життя, знайомі далекі обличчя їх доля разом міцно сплела мов колеса зібрані в спиці. Від самого ніжного дитинства святого йдуть хоч не в ногу, а разом разом святкують вони перемогу горе проходять разом.
Може ідеаліст я, може дурний мрійник, плаче нутро аж виє завжди один ходив по землі кидав слова невміло
сам розглядаю хмари високі будинки- палаци втоплені, десь затихають кроки плечі здригаються згорблені
просто один задивляюсь наверх трохи мабуть замріяно просто ніхто не почує живе серце моє зневірене.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1838 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
