Годинами горну чужі життя, знайомі далекі обличчя їх доля разом міцно сплела мов колеса зібрані в спиці. Від самого ніжного дитинства святого йдуть хоч не в ногу, а разом разом святкують вони перемогу горе проходять разом.
Може ідеаліст я, може дурний мрійник, плаче нутро аж виє завжди один ходив по землі кидав слова невміло
сам розглядаю хмари високі будинки- палаци втоплені, десь затихають кроки плечі здригаються згорблені
просто один задивляюсь наверх трохи мабуть замріяно просто ніхто не почує живе серце моє зневірене.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1858 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
