Божою милістю
Ніби живу, а насправді Землю гризу даремно, Ніби живу, а насправді Небо паплюжу даремно. Божою милістю вкритий Вранці встаю живенький Божою милістю, божою Бачу наш світ великий Я чоловік- дурненький Просто плазую мовчки Я чоловік дурненький Сонно рахую зорі ….Божою милістю божою Щастя селиться в домі Божою милістю тільки Божою, божою, божою…..
Додав: abonent (09.08.2012)
| Автор: © abonent
Розміщено на сторінці : Чорнобривенко Микола
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2181 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.