Божою милістю
Ніби живу, а насправді Землю гризу даремно, Ніби живу, а насправді Небо паплюжу даремно. Божою милістю вкритий Вранці встаю живенький Божою милістю, божою Бачу наш світ великий Я чоловік- дурненький Просто плазую мовчки Я чоловік дурненький Сонно рахую зорі ….Божою милістю божою Щастя селиться в домі Божою милістю тільки Божою, божою, божою…..
Додав: abonent (09.08.2012)
| Автор: © abonent
Розміщено на сторінці : Чорнобривенко Микола
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2040 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Ludmilka : Чудовий вірш!!! Дуже сподобалось!!! Дякую!
kraynyuk46 : Дякую за вірш, пані Таміло! Ваша правда, "кровосісі" нашої Неньки ще не перевелися, і чи переведуться взагалі. ***Вітаю з Новим роко kraynyuk46 : Дякую, пані Таміло! Вітаю Вас з Новим 2026 роком! leskiv : Дякую. Писала вірша, думаючи про міндічів(бліх) у нашій країні, які не дають Україні (Коту) нормально жити.