Я не скажу,
Що цього не було,
Я не скажу,
Що це мені приснилось.
Твоє чоло задумою цвіло,
Твої зіниці радістю світились.
А я ішла словами навпростець:
Свої вірші читала і читала.
Аж поки ніч звелася нанівець
І з наших душ довіри не всотала.
Я не скажу, що ранок обіцяв
Нам тихий день у літечку погожім.
Але він знав, він
достеменно знав,
Що ніч без нас прощатися не зможе.
Тому зорю гасити не спішив.
На вікна небо вішав, мов фіранку.
Я не скажу, що ти мене любив
Скажу:
«Щасливо нам було до ранку».
|