Дитинство ( Дівча з України І )

 У перламутpi неба - куполи
плили зазолотіло проти вітру -
cупроти хмар і гріз, і проти злив-
хіба я це колись із серця витру?
Оте "супроти" - досі у мені
і дзвони глибозвучні досі чутно...
і хрестик, що згубила в дерені,
бо гналися тоді за мною трутні...
а я до батька, в церкву...о, пробач,
мій Бозю, із покутньої ікони,
непOслуха такого - он, рогач
ховала від Івася...Ой, солона,
солона слізка спогадy...зажди,
згадалося ще: дяк співав "Во Вишніх", -
а то час був самої коляди -
я думала: чого то він про вишні?
Було іще: не тямила тоді
чому у церкві образи ридали...?
i сліз ніхто не втер - о чуда ті!
то я сама - долонькою - щоб спали
Ta трохи відпочили - люди ж сплять...
і людям сниться, - а Ісус вмирає...!!!
За обріями гусла "чорна рать"...
О, Рогатине, згублений мій раю!
У ночепрадді плили куполи,
мов човни перевернуті у бою
і ятаган півмісяця голив
хлоп"ячочубі голови журбою.