В СИРІТКИ ПОСМІХ НЕ ТАКИЙ

В СИРІТКИ ПОСМІХ НЕ ТАКИЙ

 Мить дитяча це блиск щастя і надій,

 Зі сміхом радості що ярко сяє,

На лиці в сирітки посміх не такий,

 Бо воно пестощів таких не знає.

 Бо гасне сміх в душі лишає кару,

Шукає щастя ціною мук і бід,

 Укриває сон його холодна хмара,

 Біль і сум знімає лише сонця цвіт.

Святе дитя в душі нічим невинне,

Що в дар йому хтось сирітство підіслав,

 На долю дав, плачі тяжкі невпинні,

А тепло рідненьке мамине забрав.

Може десь поза серцем хтось скорився.

І сирітки погляд все таки послав,

Признав що він стократно помилився,

Коли дитя до сирітства віддавав.

 Може жаль і милосердя як ріка,

 Занесе оте сирітство в небуття,

А щастя вийде до діток з тайника,

 Й візьме всіх до себе на усе життя.