Забарились ми , доле, з тобою у просторі часу, Зачаїлись у сутінках власних забутих ідей. Край дороги життя полягали і давимо масу, Незважаючи навіть на осуд сторонніх людей. Занесло нас колись молодими в болотні тенета, В бездоріжжя страждань, де надія повік загула. Не хотіла чомусь ти, щоб був я відомим поетом, Не хотіла й сама ти, щоб інша зі мною була. Ти водила мене все життя по розбитим дорогах. По гнилих коридорах буття, де є істини суть. Та казала мені: «Друже всі ми крокуєм під Богом». Пам’ятай це і завжди людиною доброю будь.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
лише уроки