Tempora mutantur et nos mutamur in illis (Часи мiняються I ми разом з ними) Велику милiсть Небо має Що час людинi видiляє I в часi тiм вона живе I час у Cвiт її несе I щоб людина не творила Час приведе її в могилу.
Ось народилася дитина! Малесенька така, Пердить собi та молочко сосе Та вже дитину час несе. Ой! А воно вже на пiдлозi! Глянь! А воно вже на порозi! I так росте по Божiй Волi I вже дитина вчится в школi. А час пройде i та дитина Вже носить довгу пуцюрину I до науки вже не прагне Бо чось її спидниця тягне. А там i дiти опосiли Глянь – вже волосся стало бiле Пiдкралася бессонна нiч И лiзе вже вона на пiч. I та, колись мiцна людина Що мала довгу пуцюрину Уже нiчо в життя не просит А лиш безмiрно так голосить I вже нiчого не чекає Лиш газом стелю пiдпирае Та Смертi в Господа благае. Та скоро вже додолу злiзе I в яму вырыту залiзе I як казав Гнатко Лоййола: «Життя це е велика школа» А ще казав кудлатый Энгельс: «Предивный факт mutamur etnos»
Дивний зміст серед провокативних слів , мабуть не зрозумів ... Що і до чого ???
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Nemo: Дякую за коментар, звичайно, не без цього, але влда камінь точить, і, скажу відверто, приємно, коли через кілька років, на кільканадцяту спробу у правосудді іде хоч невеличкий прорив, я розумію, що вс
та
у Вас 
0
