Мрії надії породжував думками. Бога молив негідними словами. Мову батьків давно, давно відкинув. Без віри жив, без неї спить під тином. Міняв своє, щоб асимілюватись. Бажав у рідне вже більш не вертати. Мірою ВЧОРА міряв своє НИНІ. Боявся жити у вільній Україні. Минали роки, а він обростав гноєм... Маленькі діти плювали вже на своє. Матір забула материнську мову... Бог, батьків гордість, в нього не герої. Байдужість росла, сіяла полову. Без виправдання скривав свою совість. 25.12.2012р.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Дуже сильний, гострий і водночас глибокий вірш. У ньому відчувається не просто критика, а біль за правду, справедливість і відповідальність перед людьми. Особливо влучно з
virchi:Дуже образний і глибокий вірш. 🌿 Стільки різних перевтілень — і зрештою все одно повернення додому. Особливо сподобався фінал: простий, але дуже сильний. ❤️
у Вас