Мої роки
Років вже назбиралОся. Час пройшов через долоні. З голови зірвав волосся, Мов ті яблука з яблуні. В пам’яті літа молОді, Ночами сіяні мрії... Час краде з життя, як злодій Все те, що з роками сіяв. Вже сім хрестиків присіло. Усім їм віддаю шану. Було чорно, було й біло... А загально – непогано. Бог дав мені все, що треба. Ще доложить, якщо схоче. За це все Йому і небу Я відважно дивлюсь в очі. 10.08.2016р.
Додав: Szlachtycz (10.08.2016)
| Автор: © Василь Шляхтич
Розміщено на сторінці : Шляхтич Василь
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1350 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя