Я написав, що написав. Ви зрозуміли, як схотіли. Слова летять на своїх крилах. Вони одною з наших страв.
Мудрістю віри пиймо суть, Що скрита десь поміж словами, Яких вивчив від тата, мами... Вони в задум мене несуть.
Тим, що з написаного п’ють Дивлюсь у вічі і питаю: Чи шлях, яким нині ідуть Дасть плоди ще коли-небудь Для нащадків, для свого краю? Дивлюсь на них, але не знаю. 01.11.2017р.
Ця потреба нагальна сьогодні, як для самого поета так і для людей, що його окружають, але чи будуть потрібні для суспільства плоди кожного хто викладає на папір свої думки - того ніхто не знає.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
0
