Чаїне безмежжя… Чиї нині простори є? Простори просяться в пророцтво твоє – Трудно витрушують з-під скислих гумосів кості. На кастаньєти зберуть їх непрошені гості. Господи! Ці імена злих гостей – «я», «ю», «є»… Й зверху ще більш тридцяти! Одведи їх во ім’я твоє! Лиш прикидаються лунами – чисто твоїми! Я? Сподіваюсь, що я і дослівно ще є. Просто за мною – слова непочаті, як тиша. Хто я? Хай – Іов… або Симоненко… чи Стус… Чуєш, на тишу мою як віки резонують?! Я передумав творити історії струс. Дійсно, сни істини – «правди, які не існують». Хай «заіваниться» чи «завасилиться» день за-ви-са-ю-чи! На Голіафів у мене пушинки – в рогатці… Мислить навмисне? Ні, краще податись світ-за-очі – Жінку шукати, яка воскресить і… віддасться.
"Правди, котрі не існують" - потрібно створити, Снами одними Ти душу ніяк не наситиш, Мислити так, аби мрії здійняли крилята, Серцем омріяну Жінку свою відшукати...
Дякую! Але мені і так все подобається. Ненавиджу прилизані вірші, як зрештою і все прилизане до фальші. Хай уже краще залишається енергетика, рух, філософія - все те, що меркне за "правилами" 19 століття.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
