Коментувати також можна з та

Пт, 29.03.2024, 03:24
Меню сайту
Категорії каталогу
Поезія Бодня Оксани [10]
Брага Микола [70]
Гончаренко Олег [26]
Промінь Михайло [2]
Гараба Сергій [6]
Опитування для Вас:
Що Ви частіше робите у часи душевних розломів?
Всего ответов: 786

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Поети Запоріжжя категорії та розділи української поезії, українська проза Гончаренко Олег
 

* * *

«Хоробро» харчиш, вигинаючи «гордо» хребет,

з рефлексів усіх пригадавши забуте вже «раннє».

Яке тобі діло до протистоящих прикмет,

якщо і душа вже – на стадії злій вигоряння?!

З такої хіба подаруєш ти людям тепло,

або хоча б сни, із яких хоч однесенький – в руку?!

У тебе й самого вино лиш по вусах текло,

а пив ти багато гіркішу і гіршу сполуку.

І спалено серце. І нерви – заплутаний жмут.

В душі, як в пустелі, росте-розростається посуш.

Ти молишся… та чи тебе молитви збережуть,

якщо уже знаєш, що поле своє не докосиш?

І дихать боїшся – боїшся сполохати мить.

А миті однаково… Що їй до тебе, їй-право?

Буває, що пам'ять забутим іще забринить

(хоч, може, то й друзі побряцують міддю з канави?),

і знов намагаєшся перемогти і змогти –

даремно ґвалтуєш вітрами вже випитий мозок.

Давно ти (давно!) аж по ніздрі – в пісках самоти!

А як виживати – подать хіба Господу позов?..

Тобі іще хочеться знову почути спів ринв,

і ночі коротшої, й дня хоч на крапельку довше:

ти важко ішов, ти неначе навпомацки жив.

Тепер зупинись, хоч самого себе поборовши!

На Божих цидулках запікся ти кров’ю, як вірш…

Даремно у світу цього вимагаєш спокути!

Світ мре над тобою. Якщо хоч на мить замовчиш, –

даси йому змогу Води тобі в горло хлюпнути.

Тут – без варіантів: і сльози вже – «божа роса»…

Ти кидав зернину? Оте вже – найвища оцінка,

що в пусті і суші зернина твоя проросла,

й спроможна те диво ще ока сприймати сітківка!

 


Додав: Sametoia (09.04.2012) | Автор: © Олег Гончаренко
 
Розміщено на сторінці: Гончаренко Олег

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2215 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 

Ключові (?): крапля. зернина, посуш

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 10
avatar
1 Koshkina • 11:53, 09.04.2012 [Лінк на твір]
Серйозний ,філософський вірш! hands
avatar
3 Sametoia • 14:46, 09.04.2012 [Лінк на твір]
Дякую Вам! Радий знайомству! :)
avatar
2 укран • 13:38, 09.04.2012 [Лінк на твір]
Сумно нааписано, з багатьма рядками мені важко погодитись, добре що кінець хоч трохи оптимістичний - надія помирає останньою
avatar
4 Sametoia • 14:52, 09.04.2012 [Лінк на твір]
Братику, слава Богу, що не можеш погодитися іще з багатьма рядками. Попереду у тебе набагато довша дорога, ніж моя. А це нотатки того, хто був далеко, дійшов до краю світу, зазирнув у прірву, побачив пекло,
відсахнувся... і повернувся до... розбитого чогось-там. Це вірш для тих, кому трішки за 50. Це драма мого покоління.
Щасти тобі! respect respect
avatar
Коли одні тіні бездушні снують,
Коли почуття витісняє байдужість,
Як Твою довіру на шмаття порвуть
І погляди друзів давно вже не дружні,
Як світла не бачиш, хоч день надворі,
Безмовна земля вже забула про збіжжя,
Як з докором дивиться янгол згори,
А Ти, мов дитина, що на роздоріжжі,
Коли вже не знаєш – це сон, а чи яв,
В якім тебе підло знов зраджують всоте,
На грудях Твоїх причаїлась змія,
А Ти їй віддати життя вже й не проти,
Коли вчора рідний, а нині чужий,
І небо без просвітку ридма ридає,
Коли розумієш: а Ти ще й не жив,
Бредеш манівцями, хоч думав – до раю,
Коли за добро Твоє – зради ціна,
Ти серце відкрив, а по нім потоптались,
Коли ця реальність болючо-сумна –
В Тобі й досі віра в Людину зосталась!
avatar
7 Sametoia • 08:24, 10.04.2012 [Лінк на твір]
Дякую Вам за підтримку і за оцінку (може, й аж надто?) мене і моєї творчості. Не втримався, бачте... Випала хвилина, то й заскочив-таки на сайт. Час-від-часу намагатимусь тут бувати: буття в "реалі" зараз відбирає всі сили. inverted
avatar
6 Asedo1949 • 22:47, 09.04.2012 [Лінк на твір]
ВАжкий вірш. Філософський. В ньому дійсно чується драма людського життя, і нас всіх гріє надія, що все зміниться, тільки мабуть, якщо ми будем думати позитивно.
avatar
8 Sametoia • 08:28, 10.04.2012 [Лінк на твір]
Дякую за відгук! Я й думаю позитивно, і "пашу" на ту майбуть, як проклятий, але ж від минулого не відкараскаєшся, і мусиш хоч інколи осмислювати себе, такого-перетакого. inverted inverted
avatar
9 Asedo1949 • 17:38, 10.04.2012 [Лінк на твір]
Минуле пройшло, і не повернеться. Думаймо про майбутнє, і тільки позитивно, бо думка матеріальна, і що ми надумаємо, так будуть жити майбутні покоління.
avatar
10 Pylyp • 12:56, 22.04.2012 [Лінк на твір]
Вірш пречудовий!
Та все ж таки є русизми:протистоящих, дихать, подать.
Мабуть це викликано місцевою мовою автора?
А рядок-
"Як виживати – подать хіба Господу позов?.."
випадає із амфібрахія.

Бажаю успіхів!


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ivanpetryshyn: А, що ви від них очікували?
Вони ж мусять якось Ванькам і Ксюшам пояснити,
чому вони почали війну з Україною
і чому це- "правильно".

virchi: Зараз російська пропаганда звалює теракт на Україну. І не дивно - в усіх бідах на болотах "винні" українці та американці

virchi: Дякую за розміщення додаткових лінків - і на текст, і на відео в Ютубі, щоб розуміти мелодію!


     


Форма входуу
Логін:
Пароль:
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ:
    Сайт: uid.me/vagonta
    Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz