Не думав я, що ти мене згадаєш,
«проіснувавши мирно» сотні літ, –
що суть мою розтопиш, наче лід,
на вирви капищ, кладовищ, ристалищ.
Родимцю мій! Фантомний ближній мій!
Сучаснику, розбуджений криваво!
Суди, люби – на все ти маєш право!
Бери, гори, співай, спивай – імій!
Числа мене в скрижалях зла і несть…
Мій світ, такий на захист ефемерний
(такий, як щит майданівський фанерний,
що легко так просіював свинець).
Мій час… Мій біль… Мій плач… Мій сміх… Мій страх…
Мій титул й титл – «Народжений-на-розі»…
Чаїться мрія (чайка при дорозі,
чи Україна при семи вітрах)…
Що бачиш ти у талім мерехтінні?
Розкриль же пальці! Я стечу з руки
на хліб і камінь, щоб дались взнаки
тобі мої карби і світлотіні!
Все дам (і даль!) – ти стукай і проси.
Скрізь на чузі тепер нас буде двоє.
«Ласкаво росимо!» – шумну тобі травою
(я вже – роса…) – ти зринеш, як з роси.
Я, друже, – Вифлеємський феєрверк твій!
Я звикло зникну, аби ти літав!
Залиш в долоні весь «важкий метал»:
хай чисто п’ють мене живі і мертві.
вірш дуже філософський , складинй із першого прочитання , але багато змістовний , для глибокого вивчення , візьсу собі на замітку , щоб докладніше розібратися , вкладено багато змісту , тільки треба зуміти прочитати , а так , перше враження - цікаво ! Є над чим задуматися , можливо і потрібно , бо ми звикли читати лише класично ясні вірші , а тут скільки складнощів !
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
