Од тебе знов пустилась навтьоки Велична Слава (вічно так – «грядуща»)… І ти по обрію тепер кладеш мазки, як Бог колись тобі їх клав на душу. Ти наче й не старий… Ти лиш стомився трохи. І більше, ніж завжди, не хочеться іти… Як на старих книжках, ляга на профіль профіль. А ліпше придивись – усе то ти і ти. І не тому, що лінь, і не тому, що – «кредо». І не тому, що сил не стачить на нове. Найлегше малювати мінкі «автопортрети»: замовник – на зв’язку, і… критик не порве. Ось – у «толстовці» ти… Ось – у старій шинелі… Тут – смокінг на тобі… А тут – гидкий «пожмак»… Лягають, як пласти, латентні паралелі, і навіть на тобі не сходяться ніяк. На жаль, такі вони, рельєфи чоловічі – глибокі, а торкни – розвіються, мов дим… То, може, ризикни разочок, як Да Вінчі, – візьми й перероби в «Джоконду» хоч один? Прикриєш «манівцем» всі фрески на віки. Чи ж більше ти умів? Чи й був колись ти дужчим? То й добре, що пустилась навтьоки Велична Слава (вічно так – «грядуща»)!
Так, уже й вийшла, за його передмовою, у київському видавництві "Фенікс" моя книга "Катрени оголошених картин", в якій асоціативно озвучено 500 його робіт. У Вас виникли сумніви щодо мене? Подивіться в ураїнській "Вікіпедії" розділ "Гончаренко Олег Миколайович"... Натхнення Вам і щастя!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Вітаю Вас з Новим 2026 роком!