Мої літа молодії грають не стихають, Та не знаю де подітись у своєму краю. Та не знаю де подітись, де знайти те місце, Щоб було воно для мене добре і не тісне, Щоб серденько заспівало пісню журавлину, І щоб пісня облетіла всю мою Вкраїну!
Життя минає – пропадає Таким зеленим, молодим, Та що робити вже я маю З серденьком тяжким – не живим?! Кому ж я тугу розкажу – Кому довірю свої муки? Один-однісінький сиджу До Бога тягну свої руки. Йому Пречистому молюсь Святої Правди вимагаю, Та як навколо подивлюсь – Так серце ниє і ридає: Пани сміються, все гуляють, Друг друга нишком проклинають, Кайдани на добро кують, У душі праведним плюють! Чому Любов на світі гине? За що невинна кров біжить? Чи ж будьмо жити в Україні – Коли ж навчимося любить?! Минає час, минають літа, А я однісінький сиджу. Душа моя слізьми розмита: Нащо я плачу і тужу?..
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к
у Вас 
