Поет
Зігрійте мою душу – Звільніть мене від сну, Я неодмінно мушу Всю передать весну! Яка в мені так квітне, Хвилюється, дзвенить І гине непомітно, Хоч серце ще бринить. Боюсь залишать сили, Мине моє життя. Я втрачу світлі крила – І кану в забуття.
Додав: EvMessiah (07.03.2012)
| Автор: © Євген
Розміщено на сторінці : Макаренко Євген
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 2063 чол.
у Вас # закладок
Ключові (? ): весну , душу , забуття , крила , квітне
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
ruhlyvy : Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве! leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА