|
|
В розділі матеріялів: 256
Показано матеріялів: 241-256 |
Сторінки: « 1 2 ... 11 12 13 |
Турубарова Катерина Вікторівна народилась 05.04.1987року у м.Вінниця, де зараз і проживаю. Отримала освіту по спеціальності Фінансист-економіст. Займаюсь дизайном одягу, вітражами, віршуванням, написанням невеликих оповідань, розписом одягу, багатьма видами вишивки, малюванням
|
Хотіла б стати зіркою,
І в зорепаді
Упасти у траву
До твоїх ніг,
Бо люди зорям
Завжди раді
І ти не виняток –
Встояти би
Не зміг.
Хотіла б стати вітром.
Щоб спокійно
Тебе одним лиш
Подихом знайти.
Я хочу бути вітром,
Щоби вільно
З тобою поруч
По життю іти.
Або землею стати,
Щоби завжди
Твій дотик
Відчувати на собі,
І він для мене
Став би справжнім,
А не примарним
Як тепер у сні
|
У полум’ї зірок зароджуються мрії
І пилом срібним падають в траву.
У серці ж залишається надія,
Що й на землі я мрію віднайду.
|
Твоє обличчя всумерках лякливих
Уявою я вималюю враз.
І вже давно ми всі мости спалили.
Та чи потрібні ці мости для нас?
У чорноокій тиші напівмертвій
Твій таємничий шепіт віднайду.
І в пам’яті моїй ніким не стертій
Твій голос із моїм веде війну.
І вже давно ми всі мости спалили...
Не друзі, не коханці...Вороги.
Та все одно мені твій образ милий.
Ти все одно для мене дорогий.
Ми засипаємо в одних обіймах,
В покрові ночі ми спимо удвох.
У сні душа безмежно вільна
Та всемогутня наче Бог.
|
Я, Маціпура Надія Іванівна, народилась 2 жовтня 1985 року в селі Дружне Калинівського району Вінницької області. Закінчила місцеву школу. В 2005 році закінчила Вінницький кооперативний коледж економіки права. В теперішній час проживаю в Вінниці. Люблю життя у всіх його проявах, і не уявляю себе без творчості.
В мені одній півсотні особистостей.
За вік не розібратися в мені.
Є сірість тут із безліччю барвистостей,
А справжнє „Я” десь там, на дні
З скуйовдженим волоссям геть розгублена...
Думок немає. Лиш шеренга слів.
Стараюсь відшукати мрію згублену
У темряві із тисячі вітрів.
Не можу бути більше я дволикою.
Заплуталась у хаосі думок...
Пухнаста кішка теж буває дикою...
А час життя спливає як пісок.
|
Як же ти мене дістав
Хіба можна так робити?
Ти не дзвониш і не пишеш,
Але продовжуєш любити
Мовчанка, пустка, твої очі
Не щасливі й не сумні
Сліпі такі, темніші ночі Вже вік ввижаються мені.
І тільки серце залишилось
Таке ж гаряче і живе
Туди впустив - воно спинилось
Як шкода, що любив мене.
|
Солоний подих моря
Теплий вітер, місячна імла
Дві тіні, дві фігури в обрій
Летять на крилах без думки вороттяю
Як в казці про святе кохання,
Що наяву знайшло собі життя
Це вже не сон, не мрія - це реальність,
Яка звеличує усі людські серця.
Раз в рік ми можем бачити дві тіні
На грані вищої краси
Вони це щастя вже вічно берегтимуть
Як власну часточку кінцевої мети.
|
Ти нічого не забув?
У тебе в тілі є душа?
А може просто твоє серце тільки від мене утіка?
Ти вибачай, що я так просто розподіляю на шматки,
І рву, і ділю твою волю на сотні, тисячі й роки.
|
Я бачу в житті багато нового
Щодень, їдучи, задумуюсь знов
Скільки прекрасного в світі усього
Скільки там місця займає любов. Не та, яку ми називаєм коханням,
А та повсякденна, жива і проста
Яку відчуваєм просто сидячи вдома,
Коли їдем в трамваї й радіє душа. А лиш варто знайти в собі часточку світу
Відчути її і пустити в життя.
Вона буде в серці твоєму жевріти
Не дасть загубитись у сірості дня.
|
|
Джунглі світу і вазон
Тюрма думок в уявленні живому.
І погляди ховаються в куток
І утікають на край мислення додому.
І чуєш музику, що в голові зимує
Так наче в тобі не одне життя
Це так прекрасно жити в морі,
На дні якого почуття.
|
 Олена Бджiлка (літературний псевдонім) народилась 1 березня 1978 року на Вiнниччинi в селi Журава Липовецького району. За освiтою - фiнансист, має сина. На данний момент працює та проживає в Москвi, тож звідси у віршах бачимо тугу за Батькiвщиною.
|
"ТОП++"
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
