Зачекай, не виходь. Може, то і не наша зупинка. Ми ще маємо час, ми ще маємо право на страх. Місто щириться в небо кривими хребтами будинків, А незримий Господь вже веде нас по різних стежках.
По артеріях вулиць пульсують бездомні трамваї, Що розвозять кудись наші долі, надії й жалі. Місто зовсім чуже. І ніхто мене тут не чекає. Лиш камінний Франко, як раніше, всміхається вслід.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
