Найстрашніше-мовчить душа...
Найстрашніше- мовчить душа... І біль пекучий схожий на крижину І стигне час в облупленій стіні... ...на роздоріжжі Пітьма, як глина, холодна і вогка Кайдани дрижать льодом Пронизливий зойкіт меча не лоскоче погорду дзеркал Втома чавунна іллюзій зорю напоївши соромом зникла у безвість Аж вічність здригнулась на мить На таймері-"нуль" І чорніше воронячих крил Розсипається попіл із неба
Додав: sashko (01.09.2013)
| Автор: © Сашко Винниченко
Розміщено на сторінці : Винниченко Сашко
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2549 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.