Вона засинала з ним, Коли ніч була холодна й пуста. Вона слухала й вдихала дим, А, розслабившись, рахувала до ста. Вона накривала його ковдрою І поправляла подушку, Коли він спав зі своєю хвойдою - Вона відкривала нову дужку. Вона прокидалась із ним, Варила йому вранішню каву, Не шукала ні фраз, ані рим, Коли він починав свою звичну забаву. Вона зустрічала його після роботи, Ніжно цілувала й просила до столу, Надіючись, що він забуде турботи І знову заспіває одноголосну колискову. Вона засинала разом з ним. Надворі була пізня весна. Вона слухала й вдихала дим, А прокидалась вранці сама.
Дуже чуттєво, щиро та .. Сумно. Ти ж молода, красива дівчина, у тебе ще обовязково буде справжнє, велике і головне - взаємне Кохання. Життя триває і воно прекрасне! Будь щаслива!
дякую за комернтар, але проблема в тому, що цей вірш не носить автобіографічного характеру.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Рада знову Вас бачити на сайті з прекрасним і мудрим віршем. Ви вірно підмітили недоліки людського характеру. Але такими нас зробив Господь, він же Матінка природа. Не ангели ми, і в лиху годину наші
у Вас 
0
