Народ ми, а чи декорація?
Народ ми, а чи декорація? Дійшли до самої межі: Віки називали нас «нація»! Тепер ми цій суті чужі, Бо служимо євро та долару, У рабство йдемо за рублі, Не знаємо прапора кольору І меж у своєї землі. Задавнені гени спадковості, «П’ять гетьманів – на булаву», Відроджують вірус зірковості, Вбивають надію живу. Ми й власні думки захищаємо, Як платять сумлінно за них... На що заслужили, те й маємо - Вини в тім немає чужих.
Додав: Надежда (03.04.2014)
| Автор: © Наталія Погребняк
Розміщено на сторінці : Погребняк Наталія
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1363 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
ruhlyvy : Пане Іване, Ви страшенно усе перебільшуєте! Але те Ваше ОСОБИСТЕ бачення Америки, яку Ви, як я зрозумів, так само страшенно, любите! Ось Ви стверджуєт ruhlyvy : Пане Іване, Ви страшенно усе перебільшуєте! Але те Ваше ОСОБИСТЕ бачення Америки, яку Ви, як я зрозумів, так само страшенно, любите! Ось Ви стверджуєте: &quo ivanpetryshyn : Ой, не усі в Америці їдять "сміття"! Це- неправда. Лікарі завжди дають поради і з дієти, і з лікування, і зі здорового способу життя. Зараз, кожна клініка має свій і virchi : Воістину Воскрес Христос! Дякую за публікацію!