Марков Олег Миколайович, народився 1984 року у м.Сарни Рівненської області. Зараз проживаю у м.Рівне.
Осінній подих життя (вірш).
Це сталося сьогодні, восени, о пів на шосту після зливи,
Зустрілися, не мов щодня, ми бачимось з тобою по обіді.
Твій погляд зупинився на секунду, мене всього аж затрясло,
Навколо зникло все крім тебе і я не йшов – мене несло.
Не бачив більше я нікого, лиш погляд твій та посмішку ласкаву,
Мов вперше, пристрасно вглядаюсь, в твої вуста, в твою поставу.
Торкнутися руки твоєї, згадати ніжності порив,
Душа вскіпіла від бажання, я ледь стояв, я весь горів.
- Тримай за руку міцно-міцно, я ж так давно цього хотів, -
Мені хотілося кричати та лиш тихенько шепотів.
Вона стояла і мовчала, в очах бринілася сльоза,
Лиш як могла себе тримала, в душі точилася гроза.
В обійми кинулась стрілою, прижавшись до моїх грудей:
«Він тут, він поряд, він зі мною, він самий кращий між людей».
Рука ковзнула крізь волосся, її сильніше пригортав,
Я з почуттями не боровся, хотів, щоб час цей вік тривав.
Вона так ніжно обіймала, що я втрачав навколо світ,
Я відчував – вона ридала, та це все радості отвіт.
Сховатися в його долонях і так прожити все життя,
Зігрітою його любов’ю, щоб в унісон серцебиття.
Цього вона найбільш бажала, лиш тільки цим тепер жила.
- Не відпускай мене, будь ласка, - тендітно голос свій вела.
- Куди ж тепер я можу дітись, я ж сам твій погляд скрізь ловив.
Могли б ще довго сльози литись, та все ж знайшлася – намолив.
Старенькі довго ще стояли, холодний бриз їх обдував,
Вони до юності літали, де кожен з них колись бував.
Вона взяла його тихенько попід руку, а він у котре перед нею знов розквіт.
І погляд їх не видавав ні звуку, проте кричав «КОХАЮ» на весь світ.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
