Зіронько ясна, зоре небесна, Ти мене сяйвом не обпали. Як тобі в небі тихім ведеться, Що ти почула про дальні світи? Чи є у тебе, близькі й родина, Чи ти сіяєш у самоті? А чи до тебе мій ангел долине Бо моїм крилам рости і рости?… Лиш дочекайся, не згасни дочасно, Хай свої крила я обпалю У своїм сні я до тебе прилину І як сестру я тебе обніму…
зіронько тихо у небо світи , ...Боже так хочеться в інші світи ...(деколи , подальше від землі) Ніби колискова , після цих бур в житті , ніби ніжність , після слякоти ...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Глибокий алегоричний вірш про кармічну справедливість і моральне покарання. Вміло описали "бенкет долі", де людина змушена "скуштувати" наслідки своїх вчинків. Ех, якби ж вж
у Вас 
0
