Відлуння
Задзвеніло кришталем,
відлунням обізвалось.
З неба падала дощем
- з ним вона прощалась.
Загубилась серед гір,
пав туман в долину.
Не лишилося слідів
- все дощами змило.
Позапростором блукав,
серед гір високих.
Лише вітер завивав,
гнав річні потоки.
Він шукав її і звав:
"Озовись,кохана!"
Та відлуння одізвалось
в мороці туману.
2014р липень
Додав: luysik67 (11.12.2014)
| Автор: © Людмила
Розміщено на сторінці : Притула Людмила
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 3040 чол.
у Вас # закладок
Ключові (? ): він , Мрії , вона , прощання
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 5
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя