Відлуння
Задзвеніло кришталем,
відлунням обізвалось.
З неба падала дощем
- з ним вона прощалась.
Загубилась серед гір,
пав туман в долину.
Не лишилося слідів
- все дощами змило.
Позапростором блукав,
серед гір високих.
Лише вітер завивав,
гнав річні потоки.
Він шукав її і звав:
"Озовись,кохана!"
Та відлуння одізвалось
в мороці туману.
2014р липень
Додав: luysik67 (11.12.2014)
| Автор: © Людмила
Розміщено на сторінці : Притула Людмила
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 3154 чол.
у Вас # закладок
Ключові (? ): він , Мрії , вона , прощання
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 5
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Ludmilka : Чудовий вірш!!! Дуже сподобалось!!! Дякую!
kraynyuk46 : Дякую за вірш, пані Таміло! Ваша правда, "кровосісі" нашої Неньки ще не перевелися, і чи переведуться взагалі. ***Вітаю з Новим роко kraynyuk46 : Дякую, пані Таміло! Вітаю Вас з Новим 2026 роком! leskiv : Дякую. Писала вірша, думаючи про міндічів(бліх) у нашій країні, які не дають Україні (Коту) нормально жити.