І мою ШКОЛУ теж зруйнували, (в сусідньому селі була)коли дізналася про це сум і щем огорнув серце і вже не хочеться навіть їхати на те місце,бо стало воно вже приватною власністю.але берізки ростуть ,які ми садили,там цілий парк (боюся ,щоб не вирізали) ,шелестом своїм передають ПРИВІТ! Гарний вірш,Ліліє!!!
Дуже гарно про вельми серйозне! Так, Ліля, мОлоді не тільки на селах не стає, але її вже дуже відчутно меншає у містах. Народжуваність вкрай низька, але того замало - молоді та ініціативні тікають з України в усі боки. Вже усі західні сусіди України потирають руки, чекаючи на момент, коли повністю занепала та вщерть розкрадена країна віддасть їм території та ресурси. А Росія на усіх кутках вигукує про те, що тільки під керівництвом та постійним наглядом Москви українці здатні хоч на щось... Мало часу в України, Ліля, на вагання та балачки! Час рішуче змінювати ситуацію!
Повністю із вами погоджуюсь. Мені як держслужбовцю навіть дуже замітні всі "блага" теперішньої влади. (відмивання держ-коштів, перехід бізнесових структур від "донбаських" до "шоколадних", нуль сплачених податків від їх діяльності і найголовніше: людина, яка займається будь-якою іншою дохідною підприємницькою діяльністю в жодному разі не має права обіймати посаду президента, проте, їм закони не писані.)
Сумний, але актуальний вірш. Багато шкіл на грані закриття, або уже навіть зруйновані. Це - біда, це - боляче, але така нажаль, наша реальність. Дякую за підняття цієї теми, п. Ліля.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
