Знову осінь стала на порозі,
рік іще один за вітром геть зліта
і серце стискається в надії і тривозі
- А скільки буде їх?! Хто скаже нам? Хто зна?
Та й хто їх буде рахувать ті роки,
що ніби листя, за вітром геть летять,
в далекий край у синяві глибокій,
на чолі залишивши свою печать.
Думи й мрії, щасливі сподівання,
ранки сонячні і тихі вечори,
зелену юність і зрілості вагання,
і пам᾿ятні стежки, що в травах пролягли.
Залишивши дітей нам і онуків,
повагу, посмішки, запас тепла,
погляд очей і добрі ніжні руки
і все хороше, що доля нам дала.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1635 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
Хороший вірш, але не все в цьому світі, думаю, робиться по волі Божій. На жаль.