Сьогодні знову ти тут трішечки зі мною
І, як завжди, кохана й дорога.
Слова із серця так і просяться на волю
І час без тебе якось без радості сплива.
Чи то мороз стоїть надворі, чи трохи потепліло,
Та серцем знову лину в ті краї
Звідки, іноді, буває вітер віє,
Приносячи скупі слова твої.
А я б їх слухав день і ніч без міри,
Свої слова б так тепло говорив,
Дивився б в очі, чи голубі чи сірі,
Усміхнені, поцілунками б покрив.
Бачиш, знову, я чомусь пишу віршами,
Хай недосконало, на те нема таланту і часу,
Та лиш слова летять із серця сами,
Я з почуттям їх тобі припіднесу.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
