Потаємна наука украінського козацтва
Високе небо і біла ковила, Чебрець і буйні трави, Широкий степ, безмежна далина І Битий шлях – він пам’ята немало. І дощ, і сніг, і вітер суховій, Гарби з сіллю під нічним склепінням, Розмови довгі,− відгомін подій, Чумацький шлях, як золоте насіння. Булькає казан, в розмовах ожива І козацька слава, і якась нечиста сила, І велика правда, і фантазія жива, Що підійма людей на крилах, Допомогає в повсякденності прожить, Сірі будні казкою прикрсить… − Було чи ні? Хто може розсудить? А недовірою – як когось образить?! Була колись, говорять козаки, Наука в українського козацтва, Потаємна, що пережила віки, Та не кожному могла вона дістаться, А лиш окремим характерним козакам А ті могли себе і інших захистити, Лікувати, замовлять від ран, Злий погляд чийсь заворожити І відвести… Був караван,.. та враз, Для чужого ока нібито й нестало. Зветься чудодійство те Великий Спас І з нього що нащадкам, нам, дісталось? Лише розмови, як відгомін подій, Лише легенди, мов мрія нездійсненна, Чарівна казка, загублений сувій, Минулого сторінка незбагненна.
Додав: poshipelov (18.03.2017)
| Автор: © Глоба Петро
Розміщено на сторінці : Глоба Петро
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 965 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя