Колись ступив із вод на сушу, Вийшов з прадавньої ріки… Так ще ніколи свою душу Не опускав в свої роки, Такі короткі, наче шорти, Як схлип короткий в унісон, Розчахнута межа аорти… Життя − неначе дивний сон, Надвечір’я вже… Свіча… Було і в вічності майнуло, Моє замріяне хлопча Вже запорошене минулим… Де ти є? Тих мрій тепло, Життя розвіяло, як вітер, А реалій темне скло Я і сам із серця видер...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Це правда. Так воно і є. Не кожному таке до вподоби і не в кожного така думка та ставлення до України, до рідної землі, до солов'їної, на превеликий жаль, не дивлячись на страшне буремне сьогоденн
у Вас 
0
