Колись ступив із вод на сушу, Вийшов з прадавньої ріки… Так ще ніколи свою душу Не опускав в свої роки, Такі короткі, наче шорти, Як схлип короткий в унісон, Розчахнута межа аорти… Життя − неначе дивний сон, Надвечір’я вже… Свіча… Було і в вічності майнуло, Моє замріяне хлопча Вже запорошене минулим… Де ти є? Тих мрій тепло, Життя розвіяло, як вітер, А реалій темне скло Я і сам із серця видер...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
0
