Агов, де ви?, дні минулі, Квітнуть спогадом в душі, Наче вітром промайнули Словами просяться в вірші... Та ще із старих сірих фото Виглядають бувші дні, Викликають теплий спогад, Приходять радістю у сні... Спіють в серці, наче вишні, Гріють душу, як вино, Слова промовлені у тиші Бринять і стукають в вікно. Виснуть каплями на віях Плющать ніс свій об стекло, Пливуть у сумеречних тінях, Як добре, що це все було! І хоч не варто жить минулим, Та все, що було, нам дороге: Дитинством,юністю війнуло, А сьогодення теж колись мине... 14.06.2017.
Все проходить, все минає І дивує все життя, Та людина не вгаває Поки є серцебиття... Поки сонце в небі світить, Поки око бачить світ Люди бавляться, як діти, Хоч уже на схилі літ...
Поки ще жива людина, Вона надіється і вірить... В ідею, партію чи сина, В душі плекає живі квіти...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
0
