Я НЕ ЗМОГЛА
Я НЕ ЗМОГЛА
Я не змогла. Прости мені мій гріх...
Я не змогла лиш другом залишитись.
І закохалась людям всім на сміх.
Тепер не знаю, як без тебе жити...
Бракує слів і сили не стає.
А ти так щиро дивишся у очі.
Аж млосно на душі моїй стає.
І серце в грудях голосно стукоче.
І руки затремтіли... Іще мить
І я відвернусь. Ти не мусиш знати,
Як сильно в грудях в мене все болить.
Як хочу я в цю мить тебе обняти.
Не маю права. Ти чужий. Не мій.
Між нами сто віків лягли рядами.
Твій образ ще манливо- молодий...
А я на заході стою роками.
.
Додав: СВЄТОЧ-СВЄТУЛЬЧА (17.11.2016)
| Автор: © СВІТЛАНА БАЛАМУТ
Розміщено на сторінці : Баламут Світлана
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1088 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя